Знай наших!

У Криму не всі українці — «чухраїнці» — не вперше доводить керівник зразкової театральної студії «Світанок», заслужений працівник культури України Алла Петрова, яка виховує у своїй студії справжні юні українські таланти. Хоча за документами, які нам залишив літописець країни Чукрен по імені Остап Вишня, виходить, що саме ми і є ті люди, які цю країну населяли. Читаємо: «Південь країни Чукрен омивало море з водою синього кольору. Синім те море зробилося дуже давно, ще тоді, коли найбільший у світі катаклізм і відділив океан від землі. Тоді те море хотіло зробитися океаном — надулося, посиніло, та так синім на весь свій вік і залишилось». Бачите, все сходиться: південь країни омиває море, це точно про Крим сказано. А те, що море — синє, а не чорне, так багато часу минуло — от воно і почорніло. Все сходиться. Навіть головні національні риси чухраїнців:
1. Якби ж знаття?
2. Забув.
3. Спізнивсь.
4. Якось то воно буде.
5. Я так і знав.
Та Алла Петрова разом зі своїми студійцями вперто відмовляється і від назви країни, і від назви народу, навіть від головних національних рис. Вона говорить: ні — країні Чукрен і чухраїнцям, і так — Україні та українцям! Ви самі подумайте, чи здатні кримські чухраїнці зробити те, що роблять юні актори зразкової театральної студії «Світанок» Кримського республіканського центру дитячої та юнацької творчості (КРЦДЮТ).
У 2009 році в м. Києві на Всеукраїнському конкурсі з майстерності актора ім. М. Яковченка Гран-прі отримала вихованка Алли Петрової — студійка Олеся Онопрієнко. В 2010 році у Львові студія «Світанок» виборола перше місце на Всеукраїнському конкурсі «Шевченко-фест». У 2010-му в Полтаві на Всеукраїнському конкурсі юних гумористів «Посміхнемось щиро Вишні» друге місце посів студієць Кирило Сузанський, а третє — Ксенія Мусатенко. У 2011 році театральна студія «Світанок» продовжує свій шлях до перемог — і в Луцьку на Всеукраїнському конкурсі читців «Тарасовими шляхами» перемогу здобуває Олександра Андрєєва. А далі — як 2011 рік розпочався, так переможно і завершується, і цьому підтвердження — участь учнів зразкової театральної студії «Світанок» КРЦДЮТ у VI Всеукраїнському конкурсі юних гумористів «Посміхнемось щиро Вишні».
З метою виявлення і підтримки талановитих дітей, сприяння розвитку їхніх творчих здібностей та забезпечення змістовного дозвілля молоді з 18 по 20 листопада 2011 року в Полтавському обласному центрі естетичного виховання учнівської молоді відбувся VI Всеукраїнський конкурс юних гумористів «Посміхнемось щиро Вишні», організований за сприяння Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України та Українського державного центру позашкільної освіти. 18 листопада на відкритті конкурсу 63 учасників, які приїхали до Полтави з 13 областей України, привітали господарі обласного центру естетичного виховання, керівництво обласного управління освіти міста Полтави та співголова журі конкурсу, завідувач відділу театрально-циркового мистецтва Українського державного центру позашкільної освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України Єлизавета Герчикова.
Три дні юні гумористи змагались у трьох вікових групах: перша група — від 10 до 13 років, друга група — від 14 до 17 років і третя — різновікова група читців. Серед юних гумористів України у молодшій віковій категорії перше місце виборола 10-річна Іринка Осадченко, вихованка зразкової театральної студії «Світанок» КРЦДЮТ (керівник А. Петрова) за твір Остапа Вишні «Та доки ж бо» та гумореску І. Блажкевич «Оля Стріха». Акторське виконання Іринкою гумористичних творів викликало як у членів журі, так і у глядачів не тільки сміх, але й бурю аплодисментів. Треба відзначити, що у молодшій групі в Ірини було 18 достойних конкурентів, які стали кращими на обласних етапах конкурсу. Та цього виявилось замало, щоб обійти маленьку десятирічну кримчанку, яка і отримала диплом першого ступеня, ставши переможцем у номінації «Вишневі усмішки» в молодшій віковій категорії Всеукраїнського конкурсу юних гумористів.
У старшій віковій категорії — віком від 14 до 17 років напруга була не меншою, адже тут змагались школярі, які мають за плечима не один конкурс всеукраїнського рівня. Цю вікову категорію від Криму представляв Євген Давиденко, також вихованець Кримського республіканського центру дитячої та юнацької творчості, учень зразкової театральної студії «Світанок».
Євген на конкурс всеукраїнського рівня приїхав уперше, читав два твори — Остапа Вишні «Понад туманами» та Павла Глазового «Як Кузьму провчила жінка його мила». Оригінальне режисерське рішення, а також майстерне виконання конкурсних творів допомогло Євгенові за балами обійти найближчих конкурентів і привезти до Криму найвищу нагороду — Гран-прі Всеукраїнського конкурсу юних гумористів у номінації «Вишневі усмішки».
Отримавши свої нагороди, учасники конкурсу з нетерпінням чекали на той сюрприз, про який організатори конкурсу говорили ще в перший день творчих змагань. Всі чекали на поїздку до Диканьки. Так, саме до тієї Диканьки, яку оспівував Микола Гоголь у своїх «Вечорах на хуторі поблизу Диканьки». І от цей день настав. Ще здалеку при в’їзді до Диканьки конкурсанти побачили арку, яка колись слугувала входом до маєтку Кочубеїв. Саме завдяки старанням та ініціативі цієї родини створено більшість тутешніх визначних місць. Той самий бузковий гай, березовий, ялиновий... Навіть дуби — і ті кочубеївські. Саме на цьому місці зустрічались юна Мотря Кочубеївна і гетьман Мазепа. І Миколаївська церква, і родинний склеп Кочубеїв — усе це дає добрий заряд енергії. Та попереду на юних гумористів чекала поїздка ще й до розважального історико-культурного комплексу, який розташований на хуторі Проні, що поблизу Диканьки. Це стало апогеєм дитячої радості і свята, адже учасники і переможці Всеукраїнського конкурсу юних гумористів «Посміхнемось щиро Вишні» побували на справжньому українському хуторі, побачили справжніх українських козаків на конях і зі справжніми шаблями. Крім того, вони подивились театралізоване дійство з участю гоголівських героїв, їли справжні полтавські вареники, які відрізняються від усіх вареників на світі і за розміром, і за смаком. Два вареники ледве вміщаються на тарілці — це варто побачити, а ще краще посмакувати.
Тож Іринка Осадченко та Євген Давиденко повезли до Криму не лише дипломи переможців, але й міх вражень від полтавського краю та й від самих полтавчан. Час повертатись додому — і учасники конкурсу прощаються з Диканькою, з хутором Проні, з Полтавою. Тепер вони знають, як виглядає найкраща країна в світі. Адже, щоб щось полюбити, треба це спочатку побачити.
І я переконаний, що тепер, читаючи поему Ліни Костенко «Маруся Чурай», діти добре розумітимуть значення слів:
...Буває часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю,
що воно за диво.
Оці степи, це небо, ці ліси.
Усе так гарно, чисто,
незрадливо.
Усе як є — дорога, явори,
усе моє, все зветься Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.

Вітаємо їх з перемогою! Таки права Алла Петрова, коли стверджує, що не всі українці в Криму (як і в усій Україні) — чухраїнці.

Олександр ПОЛЬЧЕНКО