16 серпня. День перший.

                 Ми раді привітати всіх, кто за  нас вболівав. Ми повернулися і тепер готові розповісти про дійсно масштабне та величезне дійство, яким є Національний Сорочинський Ярмарок. Але почнемо спочатку. Якщо ви зберетесь наступного року на Ярмарок, то перше цікаве - це поїзд. Можливо  комусь вони  вже надоїли, ці поїзди, але нам з сестрою було саме те, що треба. Хто знає мою прихильність до скалодромів, той зрозумів, що вагон  ще й гарний полігон для дитини. Полазили ми із сестрою  догори та вниз десь біля мільйону разів і навіть не втомились. Найближче місто до ярмарку - Миргород, де зустрічав нас Микола Васильйович Гоголь. А з Миргороду десь 30 хвилин на автобусі - і ми в Великих Сорочинцях.  Прибули ми зранку першого дня ярмарку, тому людей було небагато і ми мали змогу спокійно прогулятися по центральній вулиці, роздивитись головні сценічні майданчики, прицінитися до продукції і просто фотографуватися.  Перше, що побачили - це схема Ярмарку і стало зрозумілим, що 16 га це 16 га - така собі величезна громадина, в якій є ВСЕ!!! Це окреме місто! Це окрема Планета! Це щось надзвичайне!

               Для тих, кто забув, чи не знав, приїхали ми в Сорочинці не просто подивитись та прогулятись. Одну з нас, звичайно Ірину (Світлана поки придивляється до такого екстремального життя),   ввечері чекало справжнє випробування:  ми приїхали на запрошення оргкомітету конкурсу "Україна талановита" і саме цей конкурс повинен був відкрити перший день Ярмарку, задати темп, красу та професійність головної сцени Національного Сорочинського Ярмарку. Але про це далі і потім, а зараз ми вже зголодніли і пішли шукати щось поїсти. Що? Вареники!!! Ох, ці Сорочинські вареники. Пригадалась українська приказка: "З'їв три і морду втри!" Це мабуть чоловікам казали, бо нам досить було  одного вареника, щоб наїстися. 

                        Тепер, коли ми ситі, можна спробувати охопити  всю велич Сорочинського ярмарку.  Безліч вишиванок, віночків, рушників. А ось такі мотанки ми робили в нашій Українській школі гімназії. Ну, майже такі...  А ось Золотий Млин, біля якого один із розважальних майданчиків. А ось два хлопця у костюмах, але фото разом з ними не безкоштовне - 10 грн. Станемо подалі, нехай вони за нами ходять, щоб сфотографуватися). Ще одна сцена біля хати Хіврі,  порядї багато яскравих соняшників. Це гарний будиночок  під стріхою, яка вражає.  Недалечко - часовенка, дуже тендітна, але величава. Вона освячена була в 2003 році на честь і пам'ять Святих Апостолів Петра і Павла. Заходимо... ставимо свічки... молимось за всіх нас, всіх хто поряд, всіх кто далеко, за всю Україну. Вона навкруги - Україна наша. Ці невелички хатинки, але  від них віє любов'ю  та щирістью. Україна, яка  потопає в духм'яних, яскравих квітах.  Україна, яка має ціх талановитих людей, які зробили і привезли сюди свої вироби. К слову, на ярмарку, якщо ви знову зголодніли, бо час летить непомітно, вам не дадуть загинути: можно багато чого скуштувати, і вироби з тіста, ковбасні квіти, халву та джерельної води.  

                   Оце так зустріч!!! Готуючись до поїздки ми завжди передивляємось вдома багато різного матеріалу того місця, куди їдемо. Цю бабцю ми бачили ще вдома, на відео попередніх років. І як чудово було зустріти її у Японсько-Українському центрі Ярмарку. Хто перечитував Гоголя (ми перечитали його  "Сорочинський ярмарок"), той знає, що немає ярмарку без нечистої сили. Ось і чортяка, ще й потяка... По великому секрету розповім, що ця парочка майже найвідоміша на Ярмарку. Вони з першого дня з'являються на перших сторінках місцевих газет  і не тільки місцевих... Ну і звичайно, за фото з такими мегаЗірками треба платити. Але бабуся Ягуся відчула нашу справжню  українську душу    і грошей не взяла. Чортяка був якийсь сором'язливий, хоча Іринка була не проти з ним побалакати. А бабуся стала чіплятись саме до Ірини, пропонувати якісь дурниці, і ми змушені були регочачи тікати. Тьфу, тьфу, тьфу, на всякий випадок))).

                    Шкода, але день згасав, а попереду нас чекала вона, чарівна красуня - Головна сцена. Ще поки по ній бігають якісь люди, готують апаратуру, поки ще вона така тиха і спокійна, але ми знаємо, що вона проснеться за пару годин і вже не стихатиме до 21 серпня. Що то воно буде? Хто стане переможцем цього вечора, чи зустріне глядач ласкаво, або не дуже.... Годі гадати! Оргкомітет оголосив послідовність номерів... Свято починається... Тримайся Іринко!!! Ми поряд, але ти сама... Успіху тобі!

                  На початку концерту стало зрозуміло, що найбільше, як завжди, вокалістів. Декламаторів мало. Конкурсанти всі із різних куточків України, найвіддаленіші це Сімферополь та Львів,  немає жодних рамок на вік виконавців і кількість учасників груп. Це особливий конкурс, коли в першому турі мають змогу виступити представники будь яких жанрів, головне, щоб їх виступ відповідав назві та ідеї конкурса "Україна талановита" і, звичайно, мав допуск оргкомітету. Хочу відзначити, що дівчата віку від 8 років мені здались дуже сильними конкурентами. Учасники більш дорослі теж гарно виступали, але вони найбільші і від них хочеться почути, чи побачити щось надзвичайне, щось неперевершене.  А коли виходять малі і тримаються так,  що нібито немає внутрішнього хвилювання, нібито немає взагалі конкурсу, чи великої кількості слухачів навкруги.  Отак як вони, ми із сестрою виступаємо в своїй кімнаті - відверто,  легко, імпровізуючи і без зайвого надуманого хвилювання.